ПІДГОТОВКА ДО ЗНО

    «Test» у перекладі з англійської означає «перевірка». Термін у 1899 році ввів в обіг американський психолог Джеймс Кейтелю. Проте тести, як за­сіб оцінювання в навчальних закладах, вперше почали використовувати у Великобританії ще у 1864 році.

Від інших методів і прийомів оцінювання тестування відрізняється більшою об'єктивністю, скорочує час на перевірку, сприяє дотриманню єдиних вимог, унеможливлює випадковість під час оцінювання знань. Проте є й мінус — тестування дозволяє дуже чітко й швидко визначити рівень знань людини, а ось її здібності залишаються поза увагою.

   Розглядаючи проблему готовності до тестування, слід визначити, що рівень розвитку пізнавальних процесів старшокласників дозволяє їм успішно справитися з такою формою оцінювання.

Говорячи про особливості уваги, слід підкреслити, що старші школярі легко можуть зосередити увагу на предметі діяльності, вони володіють прийомами переключення уваги, можуть самі правильно її організову­вати. У них переважає довільна увага. Розвиток окремних сторін уваги призводить до вдосконалення спостережливості.

Пам'ять також стає довільною, керованою. Старший школяр володіє різними прийомами запам'ятовування, може виділити у ма­теріалі головне, систематизувати його на власний розсуд, сформу­лювати те, що запам'яталось. Різко збільшується обсяг осмисленого запам'ятовування.

Мова учнів старших класів стає лексично багатою, більш гнучкою за інтонацією. Іноді письмова мова розвинена краще, ніж усна.

Уява старших школярів характеризується великим розвитком само­контролю. Фантазія, що раніше безконтрольно відводила учня у бік від реальності, зараз критично осмислюється.

Мислення наближається до мислення дорослої людини. У цілому їхні пізнавальні можливості відрізняються підвищенням розумової діяльності, здатністю до розуміння абстрактного матеріалу, довільністю інтелекту­альної діяльності.

   Таким чином, розвиток пізнавальних процесів забезпечує їхню го­товність до тестування, а саме:

Ø уміння виділяти головне;

Ø уміння бачити схожості та відмінності, порівнювати;

Ø уміння працювати зосереджено;

Ø уміння згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання;

Ø уміння узагальнювати та диференціювати;

Ø уміння міркувати та робити висновки.

   Безумовно, учень повинен володіти достатнім обсягом знань з пред­мета, що поєднує у собі:

Ø сформовані поняття з предмета;

Ø наявність ряду відомостей загального характеру.

  Під час підготовки до тестування перед школярем постає проблема великого обсягу фактологічного, конкретного матеріалу, який не завжди логічно між собою пов'язаний.

Для вирішення даної проблеми доцільно робити шпаргалки - конспекти, в яких на окремих аркушах предста­вити у вигляді логічних схем, моделей зміст вивченої теми. Основні розділи навчального матеріалу повинні бути висловлені у вигляді коротких тез зі встановленням логічних зв’язків між ними.

Головні положення: думки краще виділити червоним кольором, обґрунтування думок — синім, конкретизацію — коричневим, функці­ональні особливості,якщо є — зеленим і т. ін. Стрілками (прямими, хвилястими, пунктирними та ін.) позначити зв'язки, відношення тощо.

  Займаючись художнім оформленням логічних моделей тієї чи іншої теми — розфарбуванням рамочок, стрілок чи інших символів — учень зосереджується на основних моментах даної проблеми, встановленні зв'язків між окремими думками, осмисленні цілого. Чим більше часу учень витрачатиме на такі заняття, тим ефективнішим буде засвоєння інформації. Таким чином, набувається важливий життєвий досвід,  легке засвоєння складного.    

   Після того, як учень опрацював навчальну інформацію, склав логічну схему, оформив її, осмислив, шпаргалка, по суті, стає непотрібною. Учень вільно зможе відтворити навчальний матеріал.

Потрібно пам'ятати, що запам'ятовуються не слова, а думки, вкладені в них. Чим більше розмаїття позитивних та осмислених зв'язків з одини­цею інформації, тим легше вона відтворюється у ситуаціях використання. Крім того, корисно пам'ятати, що завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які застосували в одному, вже вирішеному, зазви­чай не допомагають, а тільки заважають концентруватися та правильно відповісти на нове завдання.

  Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не під­ходять. Метод виключення дозволяє в результаті сконцентрувати увагу всього на одному-двох варіантах, а не п'яти-семи.

  Учні можуть залишити час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути продивитися її та помітити явні помилки.

Не можна не враховувати стан нервової системи учня: ступінь його збудженості та врівноваженості, сили та рухливості (порушення нерво­вої діяльності призводять до швидкої стомлюваності учня й негативно впливають на кінцевий результат).

  Для вирішення цієї проблеми доцільно проводити міні-тренування майбутнього тестування, яке допоможе посту­пово адаптувати нервову систему до можливого майбутнього стресу. Для цього можна виконувати якомога більше різних опублікованих тестів з потрібних предметів. Необхідно пам'ятати, що одна із найважливіших вимог тестування — обмежений час виконання.

 Тому бажано тренуватися із секундоміром у руках: на одне завдання у найпростіший частині має витрачатися не більше двох хвилин.

  Також важливою є емоційна підготовка, яка допоможе школяреві впоратися із хвилюванням в перші хвилини тестування. Якщо учень дуже хвилюється, то краще прикрити очі, розслабитися, пригадати що-небудь приємне. І лише після того, як прийде «робочий стан», можна уважно прочитати запитання. Не може бути такого, щоб учень нічого не знав. Тому не слід засмучуватися та лякатися у першу ж хвилину. Рекомендується почати з того запитання, на яке учень може дати  правильну відповідь. Поступово пригадаються й інші. Якщо відповідь невідома, то краще запитання залишити й приступити до наступного.

 Залежно від психологічного типу учня («жайворонок» або «сова») максимально використовувати вранішній або вечірній час.

 Складаючи план на кожний день підготовки, необхідно чітко визна­чити, що саме сьогодні треба повторити або вивчити.

 Необхідно чергувати заняття та відпочинок; 40 хвилин занять, потім 10 хвилин перерви (краще у цей час прийняти контрастний душ).

 Напередодні тестування обов'язково необхідно виспатися. Бажано увечері зробити невеличку прогулянку.

Обов'язково налаштовуйтеся на сприятливий результат. Ніколи не слід думати про те, що із завданням можете не впоратися.

  Таким чином, тестування, що передбачає розвиток самостійності  розумових здібностей, формує індивідуальний стиль розу­мової діяльності як стійкої сукупності індивідуальних варіацій у способах сприйняття, запам'ятовування та мислення, за якими стоять різкі шляхи одержання, накопичення, переробки та використання інформації.

 II. Підготовки до ЗНО та профілактика стресів перед іспитами

   Хвилювання в учнів випускного класу виражається по-різному: від істерик до демонстрації «над спокою» і показної байдужості. Це залежить від особистісних особливостей і життєвого досвіду. Не менш стривожені майбутніми іспитами дорослі (батьки й учителі) намагаються допомогти учневіі. Ця допомога також має широкий діапазон засобів залежно від поведінки, що спостерігається в учня: від обвинувачень у бездіяльності й закликів більше часу приділяти навчанню до заклинань: «Ну що ти так хвилюєшся? Мені однаково, яку оцінку ти здобудеш!»

  Ці «традиційні» способи лише дозволяють дорослим виразити свою тривогу, а учню, на жаль, допомагають мало, скоріше — навпаки. Він і сам розуміє, що слід більше уваги приділяти навчанню, але не спромож­ний себе змусити, і зайва констатація факту лише зміцнює його непевність щодо власних сил і заважає взятися до справи. Заклики бути спокійнішим також зазвичай досягають протилежного результату, лише зміцнюючи в учня відчуття своєї «виняткової тривожності».

       Усе ж таки, як допомогти дитині в період підготовки до іспитів?

 Розглянемо це на конкретному прикладі екзаменаційного стресу. У тих учнів, для яких важливі результати іспитів (тобто у них є потреба скласти їх якнайкраще), перед іспитом виникає стан тривоги:

Ø підвищується артеріальний тиск;

Ø підсилюється потовиділення.

При цьому поведінка учнів буває різною:

Ø одні зосереджено дочитують ті розділи підручника, у засвоєнні яких не впевнені, словом, приходять у стан підвищеної мобілізації та готовності до іспитів;

Ø інші, навпаки, метушливо перегортають підручник, тому що не в змозі зосередитися на одному розділі; зі страхом прислухаються до розповідей тих, хто вже склав іспит, і переконують себе, що не можуть відповісти на жодне із запитань —  пере­бувають у панічному стані. Діяльність таких школярів є повністю дезорганізованою.

Ці дві форми поведінки відображають ступінь емоційної напруженості. 
   Після іспиту такі учні розбиті і мають єдине бажання відіспатися (незалежно від того, як вони спали в ніч перед іспитом). Якщо ж питання (або одне з них) здаються учню незнайомими, ось тут нерідко слід очіку­вати катастрофічного стану — раптово  з'ясовується, що вони забули навіть те, що знали.

І навпаки, ті учні, які мобілізуються перед іспитом, навіть зіткнувшись із складними запитаннями, проявляють винахідливість, у них раптово спливають у пам'яті знання, про які вони навіть не здогадувались.

Методи саморегуляції в умовах стресу

Релаксація - це метод, з допомогою якого можна частково або повніс­тю позбутися фізичного або психічного напруження.

Зрозуміло, вона не розв'яже всіх проблем, але значною мірою посла­бить їхній вплив на організм, що є дуже важливим.

Опановувати методи релаксації потрібно  завчасно. Тож скористайтесь наведеними вправами і правилами.

           Вправи

1.    Сидіть спокійно близько двох хвилин, очі заплющені. Уявіть при­міщення, в якому знаходитесь. Спочатку спробуйте обійти подумки всю кімнату (уздовж стін), а потім пересувайтесь по всьому периметру тіла — від голови до п'ят і назад.

2.    Уважно стежте за диханням, дихайте носом. Зосередьтеся на своєму спокійному подиху упродовж 1-2 хвилин (немовби зосередившись на одній точці). Спробуйте не думати ні про що інше.

3.    Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте всі м'язи на кілька секунд, намагаючись відчути напруження в усьому тілі. На видиху розслабтеся. Повторіть тричі.

4.    Зробіть глибокий вдих і затримайте подих — грудні м'язи напружені. Відчуйте це напруження, а потім зробіть різкий видих, розслабте груд­ну клітку, повторіть тричі.

5.    Злегка підніміть обидві руки, розчепіривши пальці якомога ширше начебто граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кіль­кість клавіш. Фіксуйте це положення пальців упродовж декількох секунд, намагаючись відчути напруження. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть тричі.

Правила самоорганізації уваги під час підготовки до іспитів

Правило І. Заздалегідь розплануйте свій час, щоб у години занять ніщо не відволікало вас.

Правило II. Розпочинаючи роботу, завчасно організуйте своє робоче місце.

Правило III. Приступаючи до занять, максимально мобілізуйте свою волю, покиньте усі зайві думки. Найкращий спосіб — попередній перегляд матеріалу, складання плану майбутньої роботи.

Правило IV. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ви розумієте досліджуваний матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми).

Правило V. Якщо зосередити увагу на навчальному матеріалі заважа­ють хвилювання, тривога у зв'язку з майбутнім іспитом, сторонні думки, то займіться конспектуванням або читанням досліджуваного матеріалу вголос. Після того, як вам удасться зосередити увагу, можна читати «про себе».

Правило VI. Чергуйте читання з переказуванням, розв'язанням завдань, тому що це попереджає виникнення психічного стану монотонності, за якого стійкість уваги знижується. Однак така зміна не повинна бути занадто частою: це призводить до зайвої суєти, поверхневого сприйняття навчального матеріалу.

Правило VII. Якщо під час читання ви раптом усвідомили, що на якийсь час «відключилися», змусьте себе негайно повернутися до того місця, де відбулося відключення. Визначити його досить легко: весь попе­редній текст під час повторного читання сприйматиметься як незнайомий. Обов'язкові повернення не тільки забезпечать освоєння сприйманого матеріалу, але й сприятимуть підвищенню загальної стійкості уваги.

Правило VIII. Не забувайте про гігієну розумової праці, оптимальне освітлення та температуру.

Раціональні прийоми запам'ятовування

Мала мнемотехніка:

1)   запам'ятовування перед сном, у стані розслаблення, або після сну, від­починку;

2)   «не за один раз»: значну роль відіграє повторення (через 2-3 дні);

3)   чергувати сприйняття та відтворення;

4) сенсорна (чуттєва) опора — допоміжні прийоми:

Ø вузлики на пам'ять,

Ø підкреслення, асоціювання із предметами;

5) зумовлювання, воно може бути:

Ø ситуативним (учіть у тих самих умовах),

Ø ритмічним (учіть в тому самому темпі),

Ø емоційним (під музику);

6)    емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам'яті зростає);

7)    вербалізація образів (переказування, порівняння).

Велика мнемотехніка:

1)   версифікація (запам'ятовування у віршах);

2)   кріптографування  (перекодування);

3)   виділення логічних структур (що головне, у чому суть);

4)   відокремлення знання від незнання;

5)   естетичне (гарне) запам'ятовується краще;

6)   дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).

Правила збереження знань:

Ø виділіть те, що потрібно запам'ятати;

Ø облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам'ятати;

Ø виділіть в об'єктах головне і другорядне, знайдіть зв'язки між об'єктами, використайте мнемотехніку;

Ø у складному матеріалі обов'язково виділяйте значеннєві віхи; ураховуйте свій тип пам'яті;

Ø систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам'я­тали;

Ø не змішуйте пізнавання та відтворення;

Ø у разі виникнення утруднень згадайте обстановку завчання, про­сувайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї миті.

                                      Напередодні іспиту:

Ø Один день перед іспитом присвятіть тому, щоб знову повторити всі плани відповідей. Не повторюйте білети один за одним, краще напишіть номера на аркушах і тягніть, як на іспитах. Щоразу, перш ніж відповісти на запитання білета, згадайте та запишіть план від­повіді. Якщо це вийшло легко, можете не розповідати — це питан­ня ви знаєте добре. Відомо, що голос, поза, жестикуляція не тільки «видають» стан людини, але за принципом зворотного зв'язку здатні впливати на нього. Прибравши впевнену позу, починаючи говорити спокійним і впевненим голосом, ви стаєте спокійнішим і впевненішим;

Ø  Якщо ви хвилюєтеся, то безпосередньо напередодні іспиту уявіть ситуацію екзамену в усіх фарбах, з усіма своїми почуттями, пере­живаннями, «страшними думками». Спочатку ви уявляєте, як у вас тремтять руки або пересихає у горлі, у голові — жодної думки. Ви тягнете білет, сідаєте на місце або читаєте завдання на дошці під час письмового іспиту... і страх зникає, ви зосереджуєтесь і починаєте спокійно готуватися до відповіді або виконувати завдання, потім підходите до екзаменаційній комісії та відповідаєте на всі запитан­ня (якщо ви взагалі не відчуваєте страху перед іспитом, то не треба його й уявляти собі);

Ø  Дорогою на іспит не зашкодить просто перегорнути сторінки підручника.

Під час іспиту:

Ø  Починайте готуватися з того питання, виконувати те завдання, яке є для вас легшим;

Ø  Напишіть орієнтовний план відповіді на окремому аркуші паперу. Пишіть навіть те, що може спочатку здатися непотрібним, це допо­може під час письма пригадати ще якісь факти. Якщо вам удасться це зробити, ви заспокоюєтесь, голова працюватиме ясніше та чіткі­ше, тепер вашу енергію можна спрямувати на відповідь;

Ø  Складання невеликого плану забере хвилин 20 - 25. Прикріпіть аркуш із планом до екзаменаційного аркуша, і екзаменатор поба­чить, що у вас методичний склад розуму;

Ø  За можливості сформулюйте коротку відповідь на запитання в першому ж реченні. Ви продемонструєте екзаменатору, що зміст запитання для вас зрозумілий;

Ø  Якщо запитання складається з декількох частин, назвіть кожну з них і підкресліть підзаголовки. Екзаменатор побачить, що вам є, що сказати за кожним пунктом;

Ø  Вашу роботу буде легко читати й робити в ній позначки, якщо почерк чіткий і зрозумілий;

Ø  Якщо ви говорите про гіпотези або включаєте у свою відповіді, дати тих або інших подій, підкресліть їх: знання дат відразу буде відзначено екзаменатором;

Ø Упевніться, що в готовій відповіді є вступ, основна частина та вис­новок.

Тактика відповіді:

Ø Прочитати весь білет до кінця;

Ø Оцінити, який пункт є для вас найлегшим;

Ø Намітити послідовність розв'язання завдань за принципом від про­стішого до найскладнішого;

Ø Якщо завдання виявилося складнішим, ніж ви вважали, переходьте до наступного. Виконавши інше завдання, можна повернутися до першого;

Ø Стежте за часом, відведеним вами на розв'язання кожного пункту;

Ø Якщо залишається зайвий час, не кваптеся підводитись. На пи­сьмовому іспиті витратьте цей час на перевірку, на усному — по­слухайте, про що запитує викладач: запитання повторюються.

III. Індивідуальні особливості учнів з різними властивості нервової системи

Причини поганого засвоєння знань, невміння їх застосовувати не завжди можна пояснити слабкою увагою, поганою пам'яттю та недоліками розвитку інтелектуальних умінь. У розв'язанні деяких видів навчальних завдань проявляються природні генотипні особливості учнів (властивості нервової системи, які у своїх поєднаннях визначають властивий людині тип вищої нервової діяльності).

Учень зі слабкою нервовою системою не здатний до тривалого розумового напруження, великий обсяг матеріалу стомлює його, швидкий темп діяльності із частими переключеннями і розподілом уваги негативно впливає на працездатність.

Сильні сторони учнів зі слабкою нервовою системою:

Ø Схильність до планувань і любов до послідовності під час виконання будь-якого виду діяльності;

Ø Успішність у складанні різних письмових планів для керування своєю діяльністю та діяльністю інших людей;

Ø Схильність до систематизації знань, що забезпечує більш глибоке їх засвоєння;

Ø Переважання зовнішніх опор і різних схем, тому вони не тільки вміють ними користуватися, але й виявляють значні здібності під час їх складання.

Навчальна діяльність містить у собі завдання, успішність виконання яких залежить від індивідуальних особливостей, пов'язаних з тимчасовими або швидкісними характеристиками нервової системи: лабільністю (швид­кістю виникнення, зміни та припинення нервового процесу, порушення або гальмування) і рухливістю (швидкістю протікання основних нервових процесів — порушення та гальмування).

Інертний підліток схильний ретельно, копітко виконувати свою робо­ту. Результат її виконання у звичайних умовах, де час необмежений, буде не гіршим за результат, отриманий рухливим школярем.

Статичність і неквапливість дозволяє інертному учню:

Ø Довше виконувати одноманітну й нецікаву, але більш складну, роботу, ніж якісно виконувати щось захоплююче й цікаве;

Ø Довго зберігати активність, тривалий час працювати у своєму темпі (незважаючи на повільне включення в діяльність);

Ø Бути посидючим і уважним, терпляче вислуховувати пояснення вчителя;

Ø Стійкіше закріплювати матеріал;

Ø Детально продумувати та ретельно організовувати різні види діяльності.

Зазвичай у школярів виробляється так званий «часовий режим вико­нання навчальних завдань». Не ламайте цей режим у період підготовки до іспитів (так звані «сови», «жайворонки»). Стежте за тим, щоб чергувалися періоди праці та відпочинку, корисніше за все будуть прогулянки на сві­жому повітрі.

Варто зважати також і на специфіку предметів, з яких дитина склада­тиме іспити. Готуючись до усних іспитів, доцільно систематизувати та пов­торити весь вивчений курс, а підготуватися за короткий період (наприклад до письмового іспиту з російської мови) нереально, є сенс зосередитися на окремих розділах програми.

Як правило, діти складають не один, а кілька іспитів поспіль. Кожний із них — певна межа, після якої обов'язково потрібний відпочинок (неза­лежно від результату).

Успішне складання — свято не тільки для дитини, але й для всієї роди­ни. Не сприймайте відмінний результат як належний і єдино можливий, у будь-якому разі порадійте із дитиною.

Незадовільний результат — це не трагедія, це досвід. Не махайте при­речено руками, не вішайте ярлик «нездатний» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід у майбутньому.

По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуван­ням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хви­люванням — цьому обов'язково треба вчити та вчитися.

«Як успішно скласти іспити?» 
(цикл занять для учнів одинадцятих класів)

Заняття 1. Що таке іспит?

 Необхідні матеріали: ватман, маркер (фломастер), скоч, аркуші для вправи «Асоціації».

Заняття 2. Як відповідати на іспиті

 Необхідні матеріали: «екзаменаційні квитки», ватман, маркер (фломастер), скоч.

Хід заняття

 1.  Вступ (мета - звернення до матеріалу попереднього заняття).

Ведучий нагадує результати минулого заняття, звертаючись до «Екзаменаційних рис ... класу».

2. «Відповідь на іспиті» (мета - створення умов для репетиції екзаменаційної відповіді на основі позитивного особового еталону).

 Клас ділиться на групи. Кожна група витягує екзаменаційний квиток №13, наприклад:

·      Квиток № 13. Розкажіть особливості жанру «Шкільний серіал»: сюжет, прийоми, герої.

·      Квиток № 13. Розкажіть про вирощування курчат бройлерів в умовах економічної кризи. Процес та наслідки.

·      Квиток № 13. Доведіть теорему про правила крою «Піфагорійських» штанів.

·      Квиток № 13. Розкажіть про звичаї і мову племені тумба - юмба.

·      Квиток № 13. Феміністичні переконання Баби Яги.

         Завдання групи: підготувати колективну відповідь (повинен прийняти участь кожен), відповідну рівню відповіді «суперучня». Результати роботи представляються класу. У разі виникнення труднощів ведучий може «підкинути» пару ідей її учасникам.

 3.    Пам'ятка (мета - асиміляція досвіду). На основі обговорення

підсумків вправи «Відповідь на іспиті» складається пам'ятка «Як

поводитися на іспиті». Результати фіксуються на листі ватману, який вивішується на стіні в класному кабінеті.                                 

Заняття 3. Іспит і здоров'я

Необхідні матеріали: бланки з контурними зображеннями людини, кольорові олівці, плакат з контурним зображенням людини, маркер (фломастер), скоч.

Хід заняття

1.Вступ (мета - постановка проблеми заняття).

              Організовується робота в малих групах. Кожна група одержує контурний малюнок людини і завдання: кольоровими олівцями відзначити на малюнку «зони екзаменаційного ризику» для здоров'я (наприклад, голова – «перевантаження»). На плакаті складається узагальнений варіант. Деяким групам не відразу зрозуміло завдання, їм можуть допомогти навідні питання.

2.«Перша допомога» (мета - створення умов для усвідомлення шляхів турботи про власне здоров'я в період іспитів).

              Організовується обговорення: як допомогти заштрихованим частинам організму під час іспиту (наприклад, допомогти очам - це означає читати в добре освітленому приміщенні, не читати лежачи, читати в окулярах, якщо вони тобі прописані, утриматися від тривалого перегляду телевізора і роботи на комп'ютері і т. д.). Результати фіксуються на плакаті. Готовий плакат повинен одержати назву (у обговоренні). Він залишається в кабінеті класу.

2.     Узагальнення ведучого (мета - асиміляція досвіду).

        Ведучий стисло підводить підсумки спільної роботи.

Заняття 4. Як готуватися до іспиту?

Необхідні матеріали: папір для малювання, бланки з питаннями для обговорення в групах, бланк з відповідями, кольорові олівці, ножиці, скоч.

Хід заняття

1.Вступ (мета - постановка проблеми заняття).

             Ведучий повідомляє тему заняття, розповідає про те, чому вона важлива. Можна як ілюстрація привести декілька прикладів з життєвого досвіду, підтверджуючих необхідність правильної підготовки до іспитів.

2.Обговорення (мета - актуалізація знань з проблеми).

              Організовується робота в малих групах. Кожна група одержує бланк з питаннями:

·     За скільки часу потрібно починати готуватися до іспиту?

·      У який час дня краще готуватися до іспиту?

·      У якій обстановці слід готуватися до іспиту?

·      Що може допомогти в підготовці до іспиту?

·      За який час до початку іспиту слід приходити до школи?

·      Яким по рахунку краще відповідати?

                 Результати узагальнюються, ведучий розповідає про універсальні правила підготовки до іспитів, які вивішуються в кабінеті.

Правила підготовки до іспиту

1. Готуватися до іспиту потрібно поступово. Для цього приблизно за місяць потрібно підібрати матеріал для підготовки відповіді на кожне екзаменаційне питання і скласти план: у який день скільки питань потрібно вивчити. Цей план обов'язково потрібно записати і стежити за його виконанням. За дотримання плану можна себе чим-небудь побалувати.

2. При підготовці кожної відповіді потрібно скласти собі зразковий план, виділивши основні смислові фрагменти. Учити бажано вдень, а повторювати - перед сном і ранком: інформація переходить в пам'ять на тривале зберігання в той час, коли людина спить. Якщо є можливість повторіть вголос, наприклад, розповісти вивчене батькам. Або, принаймні, переказати самому собі, не підглядаючи в підручник. Це помітно поліпшить якість запам'ятовування.

3. В період підготовки до іспитів важливо добре харчуватися і висипатися, інакше можна заробити безліч важко виліковних захворювань.

4. І останнє. Говорять, що легше запам'ятати матеріал за тим робочим столом, на якому є жовті і фіолетові предмети. Спробуйте!

 3. «Значок» (мета - психологічне завершення занять).

          Кожен складає емблему на тему «До іспитів готовий!» Емблеми підписуються і наклеюються на будь-якому з плакатів, оформлених протягом занять. Ведучий підводить підсумки зустрічей, підкреслюючи внесок кожного з учнів у досягнутий результат.

Хід заняття

1. Асоціації (мета - актуалізація уявлень про іспити).

Обговорюється мета занять. Кожен записує на листочках свої асоціації на слово «іспит» (анонімно). Листочки збираються, ведучий зачитує асоціації, узагальнює їх, роблячи висновок про те, що іспит - це дуже серйозна ситуація, яка вимагає багато душевних сил.

2. «Супер учень» (мета - створення умов для звернення до особового потенціалу учнів, який може допомогти при здачі іспитів).

Клас ділиться на групи по 6-8 чоловік. Кожна група одержує завдання скласти портрет «супер учня», який, без сумніву, складе будь-який іспит. Зробити це потрібно з дотриманням двох умов: по-перше, кожна якість повинна належати комусь з учасників групи, і, по-друге, у кожного учасника групи потрібно запозичувати хоч би одну якість (наприклад: «Для того, щоб успішно скласти іспит, потрібна така кмітливість, як у Петі, ввічливість, як у Олі» і т. д.).

      Результати роботи представляються всьому класу. У результаті ведучий відзначає, що у кожного знайшлася якась сильна сторона. Якщо група не може знайти сильної «екзаменаційної» сторони особи того або іншого учасника, завдання ведучого - допомогти їм, організувавши міні-обговорення.

3. Узагальнення (мета - асиміляція досвіду).

На аркуші ватману перераховуються «Екзаменаційні риси ... класу». Лист вивішується в кабінеті.